З чого почати притравку молодого собаки? Питання одвічне, як і відповідь на нього "з тренування в штучній норі". Під поняттям штучної нори фігурують два кардинально різних значення, першим значенням виступає самостійно створена кількома мисливцями тренувальна нора. Така нора, як правило, простого типу з парою кілець тунелю і головним котлом. Так як використовувати підсадного звіра неймовірно проблематично, можна обійтися звуковим імітатором голосу і запаху притравочного звіра.
Другий спосіб притравки став наріжним каменем боротьби з зоозахимними організаціями по всьому світу, на рівні з забороною свинцевого дробу та існування такого поняття ,як полювання в цілому. Як ви зрозуміли, мова піде про "притравочну станцію", які деякі охрестили як"шкуродерню" і "концтаборами для звірів". Для молодих мисливців, хто ще не стикався з цим поняттям поясню. Притравочна станція-місце, де мисливці можуть натаскати норну собаку в умовах ідентичних реального полювання.
При такій притравці використовується живий звір і реальна велика нора з безліччю розгалужень, входів і виходів. Собака отримує колосальний досвід,що не можна порівняти з використанням імітаторів штучних запахів тварин. Даний спосіб натаски норних використовувався з покон-віків. Так в чому ж проблема, скажете ви і чи є підстави для протесту у зоозахисників? Проблема є і сучасні способи притривки повинні змінюваться і ставати більш гнучкими до розвитку суспільства в цілому.
Цькування притравочних станцій відбувалося не тільки в нашій країні, а по всьому світу, в деяких країнах зоозахисники домагалися повної заборони її в принципі. Це викликало появу вже нелегальних станцій з ще більш жахливими умовами перебування притравочного звіра. Україна пішла шляхом повної заборони і силами деякого депутата-популіста, прізвище якого багатьом відоме, мисливська спільнота побачила закон 2232. Даний закон дамокловим мечем повис над усім українським суспільством мисливців.
Кілька фактів, чому проблема притравочних станцій викликала такий резонанс:
- Сам факт тренування собаки над беззахисним звіром у якого відсутня можливість втекти
- Аморальні умови утримання тварин
- Виривання зубів і нігтів у звіра для безпечної натаски собаки
Наші притрвочні станції особливо грішили даними фактами, і в пресу не раз потрапляли фотофіксації даних дій з більш ніж детальними фотографіями таких "безпечних тварин". З кожним роком імовірність самого сумного сценарію у вигляді повної заборони притравочних станцій тільки зростає, що наочно показав приклад їх закриття в Росії. Багато писалося ,що закон 2232 зашкодить розвитку всього мисливського господарства, і навіть у разі його неприйняття,спроби зоозахисників тільки посиляться, що на мій погляд вимагає гнучкості мисливців перед проявом "сучасних реалій суспільства".
Хочеться відзначити, що не всі зоозахисники раді прийняттю даного законопроекту,один з провідних фахівців, член ради асоціації зоозахисту Володимир Нижник в пух і прах розбив даний законопроект, і висловив дійсно сміливі ідеї та методи співіснування сучасного мисливця і зоозахисники. У більшості випадків під зоозахисту прокручуються або популістські ідеї, за рахунок яких можна підняти собі імідж або нажива в тому чи іншому прояві, а часом проста дурість і не розуміння всього процесу природного кругообігу, і це слова не мисливця, а чинного еколога (з тієї ж статті В.Ніжніка). Простий приклад з витримки даного закону про регуліцію хворих бродячих котів,собак (лисиць, вовків), які стараннями даного законопроекту можуть зайняти не саму приємну нішу для ряду тваринних популяцій України.
На мій погляд притравочні станції в такому вигляді як вони є вже пройдений етап, рухатися по стопах Польщі, яка дозволила притравочні станції, але заборонила контакт собаки з твариною (використання пластикового боксу для захисту), або рухатися дорогою сусідньої Росії, де станції заборонили, але в помсту з'явилися нелегальні точки притравки з жахливими умовами для тварин, залежить вже від нас самих.
